<< Предыдушая Следующая >>

40. ІНЖЕНЕР-ТЕХНОЛОГ

Завдання та обов'язки. Розроблює, застосовуючи засоби автоматизації проектування, та впроваджує прогресивні технологічні процеси, види обладнання і технологічної оснастки, засоби автоматизації і механізації, оптимальні режими виробництва на продукцію, яку випускає підприємство, і на всі види різних за складністю робіт, забезпечуючи виробництво конкурентоспроможної продукції і скорочення матеріальних і трудових витрат на її виготовлення. Запроваджує порядок виконання робіт та операційний маршрут оброблення деталей, складальних одиниць. Розроблює плани розміщення устаткування, технічного оснащення та організації робочих місць, розраховує виробничі потужності та завантаження устаткування. Бере участь у розробленні технічно обґрунтованих норм часу (виробітку), лінійних і сітьових графіків в опрацьовуванні конструкцій виробів на технологічність, розраховує нормативи матеріальних витрат (технічні норми витрат сировини, напівфабрикатів, матеріалів, інструментів, технологічного палива, енергії), економічну ефективність проектованих технологічних процесів. Розроблює технологічні нормативи, інструкції, схеми складання, маршрутні карти, карти технічного рівня та якості продукції та іншу технологічну документацію, вносить зміни до технічної документації у зв'язку з коригуванням технологічна процесів і режимів виробництва. Узгоджує розроблену документацію з цехами та відділами підприємства. Складає технічні завдання на проектування пристроїв, оснастки і спеціального інструменту, передбаченого технологією, бере участь у розробленні керуючих програм (для устаткування з числовим програмним керуванням), в опрацьовуванні розроблених програм, коригуванні їх у процесі доопрацювання, складанні інструкцій на роботу з програмами. Проводить патентні дослідження і розраховує показники технічного рівня проектованих об'єктів техніки і технології.
Бере участь у проведенні експериментальних робіт, спрямованих на впровадження нових технологічних процесів у виробництво, у складанні заявок на винаходи та промислові зразки, а також у розробленні програм впровадження нової техніки організаційно-технічних заходів для своєчасного освоєння виробничих потужностей, удосконалення технології і контролює їх виконання. Проводить контроль за додержанням технологічної дисципліни в цехах та правильної експлуатації технологічного устаткування. Вивчає передовий вітчизняний та світовий досвід у галузі технології виробництва, розроблює і бере участь у реалізації заходів щодо підвищення ефективності виробництва, спрямованих на скорочення витрат матеріалів, зниження трудомісткості продукції, підвищення продуктивності праці. Аналізує причини браку і випуску продукції низької якості і знижених сортів, бере участь у розробленні заходів щодо їх запобігання та усунення, а також у розгляді рекламацій на вироблену підприємством продукцію. Розроблює методи технічного контролю і випробування продукції. Бере участь у розробленні патентних та ліцензійних паспортів, замовлень на устаткування, заявок на винаходи і промислові зразки. Розглядає раціоналізаторські пропозиції щодо вдосконалення технології виробництва і готує висновки про доцільність їх використання в умовах підприємства.

Повинен знати: постанови, розпорядження, накази, методичні, нормативні та інші керівні матеріали з технологічної підготовки і організації виробництва; конструкцію виробів або склад продукту, на які проектується технологічний процес; технологію виробництва продукції; перспективи технічного розвитку підприємства; системи і методи проектування технологічних процесів і режимів виробництва; основне технологічне устаткування і принцип його роботи; технічні характеристики та економічні показники кращих вітчизняних і світових технологій, аналогічних тим, що проектуються; типові технологічні процеси і режими виробництва; технічні вимоги до сировини, матеріалів, готової продукції; стандарти і технічні умови; нормативи витрат сировини, матеріалів, палива, енергії; види браку і способи його запобігання; системи автоматизованого проектування; порядок і методи проведення патентних досліджень; основи винахідництва; методи аналізу технічного рівня об'єктів техніки і технології; вимоги організації праці в проектуванні технологічних процесів; керівні матеріали з розроблення й оформлення технічної документації; досвід передових вітчизняних та зарубіжних підприємств щодо прогресивної технології виробництв аналогічної продукції; основи економіки; трудове законодавство.


Кваліфікаційні вимоги.

Провідний інженер-технолог: повна вища освіта відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст). Стаж роботи за професією інженера-технолога I категорії - не менше 2 років.

Інженер-технолог I категорії: повна вища освіта відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст). Стаж роботи за професією інженера-технолога II категорії: для магістра - не менше 2 років, спеціаліста - не менше 3 років.

Інженер-технолог II категорії: повна вища освіта відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст); для майстра - без вимог до стажу роботи, для спеціаліста - стаж роботи за професією інженера-технолога III категорії - не менше 2 років.

Інженер-технолог III категорії: повна вища освіта відповідного напряму підготовки (спеціаліст). Стаж роботи за професією інженера-технолога - не менше 1 року.

Інженер-технолог: повна вища освіта відповідного напряму підготовки (спеціаліст) без вимог до стажу роботи.
<< Предыдушая Следующая >>
= Перейти к содержанию учебника =
Информация, релевантная "40. ІНЖЕНЕР-ТЕХНОЛОГ"
  1. 2. Современные теории международных отношений
    Указанное выше многообразие намного осложнило и проблему классификации современных теорий международных отношений, которая сама по себе становится проблемой научного исследования. Существует множество классификаций современных течений в науке о международных отношениях, что объясняется различиями в критериях, которые используются теми или иными авторами. Так, одни из них исходят из
  2. 3. Взаимосвязь внутренней и внешней политики
    Проблема взаимосвязи и взаимовлияния внутренней и внешней политики - одна из наиболее сложных проблем, которая была и продолжает оставаться предметом острой полемики между различными теоретическими направлениями международно-политической науки - традиционализмом, политическим идеализмом, марксизмом - и такими их современными разновидностями, как неореализм и неомарксизм, теории зависимости и
  3. 3. Универсальные закономерности Международных отношений
    Универсальные, или наиболее общие закономерности, в отличие от закономерностей меньшей степени общности, должны отвечать критериям пространственно-временного и структурно-функционального характера. Это значит, что, во-первых, их действие должно касаться не только тех или иных регионов (скажем, наиболее развитых в социально-экономическом отношении - например, Западной Европы, Северной Америки и
  4. 2. Негосударственные участники международных отношений
    Среди негосударственных участников международных отношений выделяют межправительственные организации (МПО), неправительственные организации (НПО), транснациональные корпорации (ТНК) и другие общественные силы и движения, действующие на мировой арене. Возрастание их роли и влияния - относительно новое явление в международных отношениях, характерное для послевоенного времени. Данное обстоятельство
  5. 1. Цели и интересы в международных отношениях
    Анализ целей участников международных отношений является не только одним из важнейших условий понимания их особенностей, но и одной из наиболее трудных задач. Дело в том, что цель - категория во многом субъективная, и судить о ней можно лишь на основании действительных последствий тех действий, которые предпринимаются участниками международных отношений, причем и в этом случае степень
  6. 2. Средства и стратегии участников международных отношений
    Средства - это пути, способы, методы и орудия достижения целей. Цели и средства - диалектически взаимосвязанные категории (см. об этом: 3, с. 127-130). Никакая, даже самая реальная цель не может быть достигнута без соответствующих средств. В свою очередь, средства должны соответствовать цели. Специфика средств, потенциально или актуально находящихся в распоряжении международных акторов,
  7. 3. Особенности силы как средства международных акторов
    Сила и насилие издревле являются наиболее распространенными и решающими в арсенале средств международных акторов. С понятием силы связана одна из центральных проблем международных отношений - проблема войны и мира. На его основе акторы судят о возможностях друг друга, строят планы своего взаимодействия, принимают решения, оценивают степень стабильности международной системы. Наконец, категория
  8. 1. Основные подходы к исследованию международных конфликтов
    той и другой из сторон, при условии такого "переосмысления" ими восприятия друг друга, которое позволит им сотрудничать на функциональной основе совместного использования оспариваемого ресурса" (5). Представители акционалистской ветви в социологии международных отношений стремятся объединить преимущества обоих подходов. Рассматривая конфликт как несовместимость целей, они в то же время
  9. 3. Послевоенный международный порядок
    После второй мировой войны сложился международный порядок, отличавшийся двумя существенными особенностями. Во-первых, это уже упоминавшееся достаточно четкое разделение мира на две социально-политические системы, которые находились в состоянии перманентной "холодной войны" друг с другом, взаимных угроз и гонки вооружений. Раскол мира нашел свое отражение в постоянном усилении военной мощи двух
  10. 4. Особенности современного этапа международного порядка
    Идея нового международного порядка принимает самые различные концептуальные формы, в многообразии которых можно выделить два основных подхода - политологический (с акцентом на правовые аспекты) и социологический. Такое разделение, конечно, носит достаточно условный характер и его значение не должно преувеличиваться. Сторонники первого подхода исходят из объективной потребности повышения
Библиотека "ИСТОЧНИК ЗНАНИЙ" © 2014
info@uchebnik-besplatno.com